Чому законопроєкт №13597 важливий, але має бути доопрацьованим

Законопроєкт №13597 є важливою частиною виконання зобов’язань України за главою 23 “Судова влада та основоположні права” переговорного процесу щодо вступу до ЄС. Це імплементація Рамкового рішення Ради ЄС 2008/913/JHA “щодо боротьби з расизмом та ксенофобією шляхом кримінального права”. Раніше ЄС вже вказував у періодичних звітах Єврокомісії (2023–2024) на неповну гармонізацію українського кримінального законодавства із стандартами ЄС у частині запобігання та протидії злочинам на ґрунті нетерпимості. Крім того, коментарі щодо недоліків антидискримінаційного права Україна отримала від Ради Європи.

Законопроєкт №13597 мав би продемонструвати готовність України перейти від деклараційної антидискримінаційної політики до ефективних кримінально-правових механізмів протидії нетерпимості. Однак, попри вкладені зусилля, запропонована редакція законопроекту №13597 не повністю відповідає стандартам ЄС та Ради Європи та звужує навіть наявний рівень захисту.

Ключові недоліки законопроєкту[1]

Попри важливість реформування статті 161 ККУ, запропонована редакція є занадто вузькою, адже передбачає покарання лише за публічні заклики до насильства з мотивів нетерпимості. Це виключає з переліку забороненої поведінки мову ворожнечі без прямого заклику до насильста, яка має бути заборонена згідно статті 1(а)-(b) Рамкового рішення 2008/913/JHA та п. 18–20 Загальнополітичної рекомендації ЄКРІ №7, які вимагають криміналізації не лише насильства, а й публічного підбурювання до ненависті та дискримінації.

Законопроєкт №13597 не передбачає відповідальності за публічне виправдання, заперечення або грубу тривіалізацію геноциду чи злочинів проти людяності. Це суперечить ст. 1(с) Рамкового рішення 2008/913/JHA та рекомендації ЄКРІ №9, а також практиці держав-членів ЄС, де така норма є обов’язковою складовою законодавства проти расизму. Чинна стаття 436 ККУ не охоплює цей склад злочину.

Визначення “нетерпимості” розміщене лише в антидискримінаційному законі може створити колізію в кримінальному праві, де принцип правової визначеності та чіткості вимагає дефініції в межах ККУ.

Хоча законопроєкт №13597 пропонує внести зміни до статті 96-3 ККУ, відповідальність юридичних осіб не поширюється на всі злочини ненависті та розпалювання нетерпимості. Що є неповним виконанням вимог статті 5 Рамкового рішення 2008/913/JHA, яка прямо зобов’язує держави-члени забезпечити ефективну відповідальність юридичних осіб.

Дуже потрібний крок щодо вилучення статті 161 з переліку злочинів приватного обвинувачення має також супроводжуватись змінами до КПК щодо обов’язкової фіксації мотиву нетерпимості під час розслідування, що уможливить системний облік таких правопорушень.

Необхідні доповнення до законодавства для дотримання стандартів протидії злочинам ненависті

1. Розширення змісту статті 161 Кримінального кодексу України Пропонується доповнити статтю 161 положенням про «публічне поширення висловлювань, що закликають до ворожнечі, ненависті або дискримінації», навіть у випадках, коли відсутній заклик до насильства. Це відповідає стандартам:

1. Рамкове рішення Ради ЄС 2008/913/JHA, стаття 1(а)–(b);
2. Загальна політика рекомендацій Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) №7, §§18–20;
3. ЄКРН ЗПР №15, §8 щодо мови ворожнечі у публічному просторі.

2. Введення окремої кримінальної норми про заперечення міжнародних злочинів Пропонується додати до Кримінального кодексу статтю 436-1, яка передбачатиме відповідальність за «публічне заперечення, виправдання або грубу тривіалізацію злочинів геноциду, агресії або воєнних злочинів». Це узгоджується з:

1. Рамковим рішенням Ради ЄС 2008/913/JHA, стаття 1(с);
2. ЄКРН ЗПР №9, §6;
3. Статтею 10(2) Європейської конвенції з прав людини (обмеження свободи висловлювань у разі мови ворожнечі).

3. Розширення відповідальності юридичних осіб Пропонується внести зміни до статті 96-3 ККУ, щоб вона охоплювала всі злочини, вчинені з мотивів нетерпимості або через поширення мови ворожнечі. Це відповідає:

1. Статті 5 Рамкового рішення Ради ЄС 2008/913/JHA;
2. ЄКРН ЗПР №7, §24, де йдеться про відповідальність ЗМІ та політичних партій.

4. Уточнення визначення «нетерпимості» та його перетину із законодавством Пропонується розширити визначення нетерпимості у Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», додавши опис, що включає публічну мову нетерпимості, ворожу поведінку, пропаганду переваги або приниження певних груп. Крім того, у статті 67 ККУ слід визначити мотив нетерпимості як «вороже налаштоване ставлення, зумовлене ознаками раси, кольору шкіри, етнічного походження, релігії, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, інвалідності, віку, місця проживання або іншими подібними ознаками». Ці зміни узгоджуються з:

1. ЄКРН ЗПР №7, §7;
2. Статтею 4 Рамкового рішення 2008/913/JHA (мотив нетерпимості як обтяжуюча обставина).

5. Забезпечення процесуальних гарантій фіксації мотиву нетерпимості Пропонується внести зміни до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, встановивши обов’язкову фіксацію мотиву нетерпимості в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР) та під час досудового розслідування. Ця вимога відповідає:

1. ЄКРН ЗПР №11, §7, який вимагає системного збору даних про злочини ненависті;
2. Посібнику ОБСЄ/БДІПЛ «Hate Crime Data Collection Guidance», 2022 року.

Законопроект №13597 — це важливий крок на шляху євроінтеграції, але в нинішній редакції він не досягає цілей Рамкового рішення Ради ЄС 2008/913/JHA і рекомендацій ЄКРІ. Україна має не лише формально “адаптувати” законодавство, а створити дієвий правовий механізм захисту від дискримінації та нетерпимості, який відповідатиме стандартам та реально захищатиме усі групи населення. 

[1] Див. Також аналіз законопроєкту № 13597 за посиланням https://zmina.ua/wp-content/uploads/sites/2/2025/10/nedoliky-ta-napryamy-vdoskonalennya-antydyskryminaczijnogo-zakonodavstva-ukrayiny.docx.pdf